Гарний та небезпечний, – як боротися із “зеленим” хижаком

Літо – це прекрасна та благодатна пора тепла та сонця. В літній період обабіч доріг, в садах, та дуже часто на подвір’ях  можна зустріти цікаву та красиву рослинку Золотарник канадський.

Як розповів науковий співробітник НПП “Хотинський” Ж.В. Стороженко, даний вид рослини походить із Північної Америки, завезений із метою озеленення садово – паркового мистецтва, який з часом добре акліматизувався, вкоренився та давно вийшов із культури в природу, утворюючи все нові і нові ареали.

Цьому виду не страшно практично ніщо, ні мороз, засуха, хімікати, вирубка, ані повінь. В дикій природі вони зустрічають скрізь. Навіть при несприятливих умовах він виростає близько 2-2.5 м та один квітконос дає близько 20 тис. насіння.

Вчені відмітили, що ніби – то ні в чому невинна рослинка поступово перетворюється на «хижака». Навіть його коренева система виділяє велику кількість отруйних речовин і цим самим забруднює грунт, роблячи його непридатним у сількогосподарських цілях. Верхня частина рослини також є ядовитою, тому як тваринну їжу його використовувати не можна.

Є певні методи боротьби із Золотарником канадським, хоча  100% результату знищення рослини не дають.

Методи боротьби:

  • скошування ще недозрілих пагонів та спалювання стебел; так не дозволимо рослині дозріти та захопити ще більшу частину.
  • Здебільшого рослина розмножується вегетативно, тому при можливості викопування коріння із землі.
  • постійне спостереження за видом, для того щоб він у сприятливих умовах не проростав.

Інвазійні види (чужі) – це досить небезпечні та стійкі бур’яни інтенсивно захоплюючи все нові та нові площі свого існування. Найбільш ефективних заходів, ніж скошування та спалювання ще не доведено. Тому потрібно добре слідкувати  за появою «чужинців» та завчасно знищувати, не допускаючи, їхньому заселенню вашої території.